Їсти, молитися, кохати

Я б радо скористалась комфортом, що його дарують сльози, але стримуюся щосили, пам’ятаючи слова гуру: «Не залишайте собі шансу розлізтися, бо вчинивши так раз чи вдруге, ви перетворите це на тенденцію і повторюватимете цей досвід раз по раз. Звикайте бути сильними».

Є ще одна біда з отим перескакуванням із гілки на гілку, від думки до думки — ви ніколи не є там, де ви є. То порпаєтесь у минулому, то зазираєте у майбутнє, та майже ніколи вас немає у теперішньому моменті. Це мені нагадує одну звичку моєї дорогої подруги Сюзан — вона, опинившись у якомусь гарному місці, завжди майже панічно заявляє: «Тут так прекрасно! Я хочу неодмінно повернутися сюди знову!» Мені коштувало неабияких ораторських зусиль переконати її, що вона ВЖЕ тут. Якщо ви шукаєте єднання з божественним, то смикання туди-сюди йому перешкодить. Бога ще називають присутністю, адже Бог є тут і зараз. Єдине місце, де його можна знайти — це тут, а єдиний час — це зараз.

Ми є те, що ми думаємо. Ваші емоції — раби ваших думок, а ви — раб ваших емоцій.