Ключ від Королівства (Книга 1)

— Але ж ви сказали, що ми побачимося… — Звичайно. Так завжди кажуть, коли розлучаються.

Ельвіра посміхнулася ще противніше і назавжди перестала бути схожою на Мальвіну.

Але надія на щастя — адже це не дрова, щоб ними палити багаття?

Хай роблять що хочуть. Хай засновують своє Королівство на зраді… А я піду додому. І більше ніколи в житті не відкрию жодної казки: читатиму й дивитимуся тільки про те, що існує в моєму світі. Про політику, техніку, спорт. Про моду. Вивчуся, стану економістом. Зароблю багато грошей. Куплю квартиру…

Ех, Ліно, де мої тринадцять років? Чи хоча б двадцять? Га? — Ви зовсім не старий. — А хто сказав, що я старий? — Оберон розсміявся. — Та я й не молодий, от у чому лихо.

Кожне «присягаюся» — це зобов’язання, яке рано чи пізно дає про себе знати…

У тебе вдома є напільні ваги? — Є. Мама постійно худне.

Думаєш, вона вередує, бо лиха? Та вона ж бореться за своє щастя!

дружба дружбою, а ввічливість ввічливістю