Ілларіон Павлюк

Я бачу, вас цікавить пітьма

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
  • Елена Величкоhas quotedlast year
    — Усі люди різні, — Валера по-філософському знизав плечима.

    — Якраз люди всі однакові. Спочатку. Однаково зворушливі рожеві немовлята. Просто потім хтось дозволяє собі перейти межу, а хтось ні.
  • Поліна Тебенкоhas quoted6 months ago
    — Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби.
  • Елена Величкоhas quotedlast year
    — Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби.

  • yuliahas quotedlast year
    для щастя не потрібні ніякі «якщо». А пітьма панує лише там, де не знають цього важливого і водночас такого простого секрету.
  • yuliahas quotedlast year
    Немає значення. Немає значення, чи є шанс.

    — Що ж тоді має значення?..

    — Правильні Вчинки.

    — Так, а кому ж тоді треба твій вчинок?

    — Мені. Мені треба, Валер.
  • yuliahas quotedlast year
    важко, коли у щось важливе віриш лише ти. І більше ніхто — ні в тебе, ні в те, що ти робиш. Ти розповідав, як стояв учора на тій сцені… Немає нічого гіршого, ніж вірити в щось важливе наодинці. А ти був не просто сам, ти був проти всіх. І оце зараз подумала — як ти не опустив рук…
  • yuliahas quotedlast year
    «Кожному своє» — це ідеальне виправдання будь-якого зла. Випало тобі відчиняти браму? Відчиняй. Їм — задихнутися в газовій камері? Добре, що не тобі. Кожному своє! А головне, ніхто не винен — просто так сталося.
  • svitlanaroman4ukhas quoted2 days ago
    — Ти дивився на нього в лоба: як на злодія до самих кісток. Ким він, власне, все життя й намагається бути. А я думав про зворотний бік. Що більше випинаєш силу, то ти слабший. Наскільки хочеш мати сміливий вигляд — настільки й боїшся. Як гральний кубик: навпроти шістки завжди одиниця, навпроти п’ятірки — двійка… А Ніксон просто кожним жестом волає, що він — вільний, незалежний і начхати йому на всі межі. То що тоді зі зворотного боку?
    — Одиничка! — всміхнувся Валера.
    — Точно. Залежність. І злидні.
  • svitlanaroman4ukhas quoted2 days ago
    — Ні… Вирій — це там, куди відлітають птахи. А люди потрапляють на небо…
    Вона хитнула головою.
    — Просто люди туди потрапляють, а птахи — відлітають. І повертаються… І відлітають… І повертаються
  • svitlanaroman4ukhas quoted2 days ago
    коли дивишся в очі тій, з якою танцюєш, решта світу розмащується до бляклої, нечіткої картинки, і, поки лунає музика, реальність — це лише відлиск, що облямовує її лице.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)