uk
Ирэн Роздобудько

ЛСД. Ліцей слухняних дружин

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
  • Кэтринhas quoted5 years ago
    Людина лише та, хто бодай одну струну в собі має
  • Кэтринhas quoted5 years ago
    Люди давно відвикли думати.

    Маю на увазі: відвикли думати довго й об’ємно. Відвикли аналізувати. Вони, мов примати, здатні сприймати картинку, рух, запах, звук, але не довго, не більш ніж п’ятнадцять хвилин, до того ж в одній безвимірній площині.
  • Кэтринhas quoted5 years ago
    все в світі пов’язане із великими почуттями або з їх відсутністю
  • Кэтринhas quoted5 years ago
    Страх бути покинутою, зрадженою, самотньою, непотрібною, зрештою — голодною, змушує наших випускниць повністю віддаватися служінню чоловікові. Страх підкріплюється Вдячністю і всіма чеснотами, які вкладені в постулати нашого Статуту. Виконуючи велику жіночу місію, наші випускниці завжди почуваються щасливими. У будь-яких умовах…
  • Кэтринhas quoted5 years ago
    мруть, мов мухи… — Він вилаявся і знову налив собі чарку. — Тоді доводиться починати все спочатку. Але вже тоді, для постійних клієнтів, робиться знижка.
  • Кэтринhas quoted5 years ago
    Вони ж — дурні! Ти не уявляєш, які вони дурні… Вони, як… як… ну, як планктон… інфузорії… Одноклітинні! Але одна звивина у них працює добре: вони покірні і вдячні. Інші у них вилучають! Там таке виховання… О! Я перевіряв!
  • Кэтринhas quoted5 years ago
    Мені давно не вистачало того, що я назвав розмовою про високе.

    Про високе без лапок чи пафосу. Про високе і просте, як ці хмари. Тихо читати вголос улюблені рядки з поезії і прози та міркувати про метафори великих творців. Часом мені здавалося, що лише такі розмови мають право на життя, а все інше — маячня.
  • Кэтринhas quoted5 years ago
    Щасливі ті, хто ніколи нічого не дізнається про себе — через отруйні тексти, фарби і мелодії, подумав я.
  • Кэтринhas quoted5 years ago
    Часом, щоб продовжувати жити, треба знайти точку відліку.

    Ту нову і несподівану емоцію, від якої в тобі знову народиться щось важливе і величне — те, через що ти черговий раз здригнешся і захочеш іти далі.

    Ця точка може бути незначною, не революційною для всього людства — вона лише твоя. А весь твій егоїзм щодо неї полягає в тому, що, збадьорившись, ти потім не можеш пригадати, з чого все почалося.

    Адже ця точка відліку може бути ледь чутною з сусіднього вікна мелодією, запахом чи звичайною репродукцією в книзі. Ти торкаєшся її поглядом чи слухом, і вона пробуджує гребінець хвилі, яка застоялась в тобі, мов у каламутному озері. Хвиля здіймається і виносить тебе на новий берег.
  • Кэтринhas quoted5 years ago
    Ми не можемо знати напевне, що ми любимо насправді, доки не побачимо САМЕ ЦЕ. В нас живе цілий світ закодованих речей, які можуть виявитись найнеобхіднішими тільки тоді, коли ми побачимо їх хоч краєчком ока, хоч здалеку, хоч на старовинних гравюрах давно забутих і запилених книжок.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)