Ігор Оржицький

А де губляться старі стежини, зростає нова земля з усіма своїми дивами [1].

Сам факт прийняття критики вже дає владу тому, хто критикує.

Коли ми лишаємося в тиші на якийсь час, починаємо чути Бога

одягаючись у чисте й розуміючи зайвий раз, що купання здатне лікувати багато страждань, які вперто засіли в голові

Неможливо отримати духовний досвід тільки в одному місці — Бог перебуває скрізь.

Один лише день коштує більше, ніж усі царства планети.

— Дякую, я не хочу. У мене інші плани.
— А саме?
— Стати священиком. Служити Богові.
— А ви не вважаєте, що могли би служити Богові, служачи своїй країні?

Уперше танцюємо довкола багаття, як це робили предки, котрі були ближчими до Всесвіту й бачили в нічних зірках, у хмарах і грозах, у вогні й вітрі рух і гармонію, і тому танцювали — щоб ушанувати життя.

Танець змінює все, вимагає всього й не осуджує нікого. Хто вільний — танцює, навіть якщо він у в’язниці чи на візку, бо танцювати — це не просто повторення певних рухів і розмова з Кимось головнішим і могутнішим, ніж усе й усі, це — можливість користуватися мовою, що перебуває поза егоїзмом та страхом

Видиме й невидиме йдуть поряд