Елізабет Колберт

Тривала історія їхньої еволюції означає, що навіть ті групи земноводних, які з людської точки зору здаються подібними, за генетичними ознаками можуть бути такими само несхожими одна на одну, як, скажімо, кажани й коні.

звичайні часи — в даному випадку йдеться про цілу геологічну епоху — вимирання відбувається дуже рідко, набагато рідше, ніж навіть утворення видів, і його темп називають швидкістю фонового вимирання17.

у 50–60-х роках минулого століття для тестів на вагітність. (Самиці ксенопуса після впорскування в них сечі вагітної жінки відкладають яйця протягом декількох годин).

«Я намагався зробити кар’єру в герпетології, тому що люблю працювати з тваринами», — писав Джозеф Мендельсон, герпетолог із зоопарку Атланти. — Однак я не очікував, що вона буде нагадувати палеонтологію».

Аристотель написав десятитомну «Історію тварин», не замислюючись, що тварини справді мали свою історію.

Усе є частинами одного величезного цілого, чиє тіло є природа, а Бог — душа.

У ХVIII столітті кістки мамута в дедалі більшій кількості надходили до Європи з Сибіру. Їх теж втиснули в систему. Ці кістки значною мірою були подібні до кісток слонів, а оскільки в тогочасній Росії слонів не було, вирішили, що вони належали тваринам, вимитим на північ великою повінню, описаною в Книзі Буття.

Кюв’є — неоднозначна постать в історії науки. Він значно випередив своїх сучасників, але водночас стримував багатьох із них; він був привабливим і відразливим, провидцем і реакціонером. Більшість його ідей критикували до середини XIX століття. Утім сучасні відкриття, як правило, підтверджують ті його теорії, що піддавалися найбільшому засудженню, тож, багато в чому трагічне бачення Кюв’є історії Землі виявилося пророчим.

Зоологія має бути вдячна анатомії за це цікаве відкриття